Меню сайта
Лучшие новости
Мини-чат
Облако тегов

Для красивого отображения этого блока требуется Flash Player 9 или выше.

Инфоблок
Если вы хотите поместить на свой сайт нашу ссылку, воспользуйтесь следующим кодом:

Развлекательный сайт
Surgeon.ucoz.ua

или нашу кнопку:

Подписка на новости!
Подпишитесь на нашу рассылку и вы всегда будете в курсе новостей!

Наш опрос
Оцените наш сайт
Всего ответов: 76
Главная » Файлы » Медицинские статьи,рефераты,журналы



www.liex.ru - автоматическое размещение статей с прямыми ссылками


Життя і діяльність М.І. Пирогова

[ ] 22.11.2008, 00:07

Скачать с сервера полную версию

30 КВ

МОЗ України, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Кафедра української та російської мов.

Реферат
Автор - medlink

План:
1. Чи забуте ім`я Пирогова? (Передмова)
2. Біографія
3. Відкриття та нововведення М.І. Пирогова
4. Як стати безсмертним

[рисунки на странице материала не отображаются]

1. Чи забуте ім`я Пирогова? (Передмова)


27 листопада цього року виповниться 195 років з дня народження великого хірурга Миколи Івановича Пирогова. В англомовній літературі його ім`я пов`язане тільки з його класичною працею "Хирургическая анатомия артериальных стволов и фасций". І в той же час забуто про багато винаходів, нововведень, пропозицій вченого. Так у всесвітньо відомій енциклопедії «Britannica», яка претендує на звання найдетальнішої енциклопедії, немає статті присвяченій М.І. Пирогову. До цього часу в США і Англії найпоширенішим методом вивчення топографічної анатомії є метод заморожування і розпилювання. Не дивлячись на широке запровадження комп`ютерної томографії і ядерно-магнітного резонансу цей метод не забутий. В Інтернеті можна знайти чимало ресурсів присвячених топографічній анатомії з численними ілюстраціями і фотографіями розпилів заморожених трупів, але ніде не сказано, що цей метод вивчення анатомії запропонував саме М.І. Пирогов. Йому також наежить пріоритет в створенні деяких способів ампутації нижніх кінцівок, гіпсова пов`язка, залучення жіночої праці в медицину і багато іншого.

У подібній ситуації винні головним чином його ж співвітчизники, як росіяни так і українці, які забувають історію, не мають гордості за досягнення своїх вчених. Чи виникла б подібна ситуація у США? Де будь-яка людина, що зробила відкриття, корисне для своєї нації стає національним героєм. 

В даному рефераті поставлено за мету розібратись в історичній істині та пріортерах М.І. Пирогова в медицині.


2. Біографія


Майбутній великий лікар народився 27 листопада 1810 року в Москві. Його батько служив у державній скарбниці. Іван Іванович Пирогов мав чотирнадцять дітей, більшість померло в дитинстві; із шістьох які вижили Микола був наймолодшим.

Одержати освіту йому допоміг знайомий родини – відомий московський лікар, професор Московського університету Е. Мухін, що помітив здібності хлопчика і став займатися з ним індивідуально. 

Коли Миколі виповнилося чотирнадцять років, він вступив на медичний факультет до Московського університету. Для цього йому довелося додати собі два роки, але іспити він склав не гірше своїх старших товаришів. Пирогову вчилося легко. Крім того, йому доводилось постійно підробляти, щоб допомогти родині. Нарешті Пирогову вдалося влаштуватися на посаду прозектора в анатомічному театрі. Ця робота дала йому безцінний досвід і переконала його в тім, що він повинен стати хірургом. 

Закінчивши університет одним з перших по успішності. Пирогов з метою підготовки до професорської діяльності переїхав у місто Тарту, де продовжував діяльність в Юрьєвському універисеті. У той час цей університет вважався кращим у Росії. Тут, у хірургічній клініці, Пирогов пропрацював п'ять років, блискуче захистив докторську дисертацію й у двадцять шість років став професором хірургії. 

Темою дисертації він обрав перев'язку черевної аорти, виконану до того часу – і то зі смертельним результатом – лише один раз англійським хірургом Естлі Купером. Висновки пироговської дисертації були однаково важливі і для теорії, і для практики. Він перший вивчив і описав топографію, тобто розташування черевної аорти в людини, розлади кровообігу при її перев'язці, шляхи кровообігу при її непрохідності, пояснив причини післяопераційних ускладнень. Він запропонував два способи доступу до аорти: черезочеревинний і позаочеревинний. Коли всяке ушкодження очеревини могло закінчитись смертю, другий спосіб був особливо необхідний. Естлі Купер, який вперше перев`язав аорту черезочеревинним способом, заявив, ознайомившись з дисертацією Пирогова, що, якби йому довелось робити операцію знову, він обрав би вже інший спосіб. Це чи не найвище визнання! 

Коли Пирогов після п'яти років перебування в Дерпте поїхав вчитись до Берліну, уславлені хірурги, до яких він їхав із шанобливо схиленою головою, читали його дисертацію, поспіхом перекладену на німецьку. 

Вчителя, який більше інших поєднував в собі всі те, що шукав у хірурга Пирогов, він знайшов не в Берліні, а в Геттінгені, в особі професора Лангенбека. Геттінгенсьий професор учив його майстерності хірургічних прийомів. Він вчив його чути цільну й завершену мелодію операції. Він показував Пирогову, як пристосовувати рухи ніг і всього тіла до дій руки, що оперує. Він ненавидів повільність і вимагав швидкої, чіткої і ритмічної роботи. 

Повертаючись додому, Пирогов важко занедужав і був залишений для лікування в Ризі. Цьому місту пощастило: якби Пирогов не занедужав, вона не стала б ареною його стрімкого визнання. Ледь Пирогов піднявся з госпітального ліжка, він взявся оперувати. До міста ще раніше доходили чутки про молодому хірургу, що подає великі надії. Тепер варто було підтвердити славу, що бігла далеко попереду. 

Він почав з ринопластики: безносому цирюльнику «зробив» новий ніс. Потім він згадував, що це був кращий ніс із усіх виготовлених їм у житті. За пластичною операцією пішли ампутації, видалення пухлин. У Ризі він вперше оперував як учитель. 

З Риги він направився в Дерпт, де довідався, що обіцяну йому московську кафедру віддали іншому кандидату. Але йому пощастило – Іван Пилипович Мойер передав учню свою клініку в Дерпте. 

Один з найзначніших творів Пирогова – це завершений в Дерпте "Хірургічна анатомія артеріальних стовбурів і фасцій". Вже в самій назві підняті дуже сміливі питання – хірургічна анатомія, наука, яку з перших юнацьких своїх праць створював Пирогов. 

Фасциями до Пирогова майже не займалися: знали, що є такі волокнисті фіброзні пластинки, оболонки, що оточують групи м'язів чи окремі м'язи, бачили їх, розтинаючи трупи, наштовхувались на них під час операцій, розсікали ножем, не додаючи їм значення. 

Пирогов починає з дуже скромного завдання: він береться вивчити напрямок фасціальных оболонок. Пізнавши спеціальне, хід кожної фасції, він йде до загального і виводить певні закономірності розташування фасцій щодо прилеглих судин, м'язів, нервів, відкриває певні анатомічні закономірності. 

Усе, що відкрив Пирогов, потрібно йому не саме по собі, усе це потрібно йому, щоб розробити найкращі способи проведення операцій, у першу чергу "знайти правильний шлях для перев'язки тієї чи іншої артерії", як він говорить. Тут і починається нова наука, створена Пироговим – це хірургічна анатомія. 

Навіщо взагалі хірургу анатомія, запитує він: тільки чи для того, щоб знати будову людського тіла? І відповідає: ні, не тільки! Хірург, пояснює Пирогов, повинен займатися анатомією не так, як анатом. Роздумуючи про будову людського тіла, хірург ні на мить не може випустити з уваги того, про що анатом і не задумується, – орієнтирів, що вкажуть йому шлях під час проведення операції. 

Опис операцій Пирогов ілюстрував малюнками. Нічого схожого на анатомічні атласи і таблиці, якими користалися до нього. Нічого схематичного, ніяких умовностей – найбільша точність малюнків: пропорції не порушені, збережена і відтворена кожна гілочка, усякий вузлик, перемичка. Пирогов не без гордості пропонував терплячим читачам перевірити будь-яку подробицю малюнків в анатомічному театрі. Він не знав ще, що перед у нього нові відкриття, вища точність... 

А поки він вирушає до Франції, куди п'ятьма роками раніше, після професорського інституту, його не захотіло відпустити начальство. У паризьких клініках він не знаходить нічого невідомого. Цікаво: щойно з`явившись у Парижі, він поспішив до відомого професора хірургії й анатомії Вельпо і застав його за читанням "Хірургічної анатомії артеріальних стовбурів і фасцій"... 

У 1841 році Пирогов був запрошений на кафедру хірургії в Медикохірургічну академію Петербурга. Тут вчений пропрацював більше десяти років і створив першу в Росії хірургічну клініку. У ній він заснував ще один напрямок медицини – госпітальну хірургію. 

Він приїхав у столицю переможцем. В аудиторію, де він читає курс хірургії, набивається чоловік триста, не менш: тісняться на лавах не тільки медики, послухати Пирогова приходять студенти інших навчальних закладів, літератори, чиновники, військові, художники, інженери, навіть дами. Про нього пишуть газети і журнали, порівнюють його лекції з концертами прославленої італійки Анжеліки Каталани, тобто з божественним співом порівнюють його мову про розрізи, шви, гнійні запалення і результати розтинів. 

Миколу Івановича призначають директором Інструментального заводу, і він погоджується. Тепер він придумує інструменти, якими будь-який хірург зробить операцію добре і швидко. Його просять прийняти посаду консультанта в одній лікарні, в другій, в третій, і він знову погоджується. 

Але не тільки доброзичливі люди оточують вченого. Чимало в нього заздрісників і ворогів, яким дуже не подобається запопадливість і фанатизм лікаря. На другому році петербурзького життя Пирогов важко занедужав, отруєний повітрям і шкідливими парами в госпіталі. Півтора місяця він не міг піднятись. Він ятрив душу сумними роздумами про прожиті без любові роки і самотню старість. 

Він перебирав у пам'яті усіх, хто міг би принести йому сімейну любов і щастя. Кращою з усіх йому здалася Катерина Дмитрівна Березина, дівчина з родовитої, але розваленої і сильно збіднілої родини. Відбулося квапливе скромне вінчання. 

Пирогову було ніколи – великі справи чекали його. Він попросту замкнув дружину в чотирьох стінах найнятої і, за порадами знайомих, обставленої квартири. У театр не возив, тому що допізна пропадав у театрі анатомічному, на бали з нею не їздив, тому що бали неробство, відбирав у неї романи і підсував їй замість них наукові журнали. Пирогов ревниво відстороняв дружину від подруг, тому що вона повинна була цілком належати йому, як він цілком належить науці. А жінці, напевно, було занадто багато і занадто мало одного великого Пирогова. 

Катерина Дмитрівна вмерла на четвертому році шлюбу, залишивши Пирогову двох синів: другий коштував їй життя. 

Але в тяжкі для Пирогова дні горя і розпачу трапилась велика подія – був затверджений його проект першого у світі Анатомічного інституту. 

16 жовтня 1846 року відбулось перше випробування ефірного наркозу. І він швидко став завойовувати світ. У Росії першу операцію під наркозом зробив 7 лютого 1847 року товариш Пирогова по професорському інституту, Федір Іванович Іноземцев. Він очолював кафедру хірургії Московського університету. 

Микола Іванович першу операцію з застосуванням знеболювання зробив на тиждень пізніше. Але Іноземцев з лютого по листопад 1847 року зробив під наркозом вісімнадцять операцій, а Пирогов уже до травня 1847 року одержав результати п'ятдесятьох. За рік у тринадцятьох містах Росії було зроблено шістсот дев'яносто операцій під наркозом. Триста з них виконав Пирогов! 

Незабаром Микола Іванович взяв участь у воєнних діях на Кавказі. Тут, в Аулі Салти, він вперше в історії медицини почав оперувати поранених з ефірним знеболюванням. Усього великий хірург провів близько 10 000 операцій під ефірним наркозом. 

Одного разу, проходячи по ринку, Пирогов побачив, як м'ясники розпилюють на частини коров'ячі туші. Учений звернув увагу на те, що на зрізі добре видне розташування внутрішніх органів. Через якийсь час він випробувал цей спосіб в анатомічному театрі, розпилюючи спеціальною пилкою заморожені трупи. Сам Пирогов це називав "крижаною анатомією". Так народилася нова медична дисципліна – топографічна анатомія. 

За допомогою виготовлених подібним чином розпилів Пирогов склав перший анатомічний атлас, що став незамінним керівництвом для лікарів-хірургів. Тепер вони мали можливість оперувати, завдаючи мінімальних травми хворому. Цей атлас і запропонована Пироговом методика стали основою всього наступного розвитку оперативної хірургії. 

Після смерті Катерини Дмитрівни Пирогов залишився один. "У мене немає друзів", – зізнавався він зі звичайною прямотою. А вдома його чекали хлопчики, сини, Микола і Володимир. Пирогов двічі невдало намагався одружитись. 

В невеликому колі знайомих, де Пирогов іноді проводив вечори, йому розповіли про двадцятидворічну баронесу Олександру Антонівну Бістром, яка захоплено читала і перечитувала його статтю про ідеал жінки. Дівчина почуває себе самотньою душею, багато і серйозно міркує про життя, любить дітей. У розмові її називали "дівчиною з переконаннями". 

Пирогов зробив баронесі Бістром пропозицію. Вона погодилася. Пирогов, заздалегідь упевнений, що медовий-місяць, порушивши звичні його заняття, зробить його збудженим і нетерпимим, просив Олександру Антонівну підібрати до його приїзду бідняків, що потребують в операції: робота скрасить першу пору любові! 

Коли в 1853 році почалася Кримська війна, Микола Іванович вважав своїм громадянським обов'язком вирушити до Севастополя. Він домігся призначення в діючу армію. Оперуючи поранених, Пирогов вперше в історії медицини застосував гіпсову пов'язку, що дозволила прискорити процес загоєння переломів і позбавила багатьох солдатів і офіцерів від потворного скривлення кінцівок. 

Найважливішою заслугою Пирогова є впровадження в Севастополі сортування поранених: одну операцію робили прямо в бойових умовах, інших евакуювали в глиб країни після надання першої допомоги. З його ініціативи в російській армії була введена нова форма медичної допомоги - з'явилися сестри милосердя. Таким чином, саме Пирогов заклав основи воєнно-польової медицини. 

Після падіння Севастополя Пирогов повернувся в Петербург, де на прийомі в Олександра II доклав про бездарне керівництво армією князем Меньшиковим. Цар не захотів прислухатися до порад Пирогова, і з цього моменту Микола Іванович впав у немилість. 

Він пішов з Медико-хірургічної академії. Призначений опікуном Одеського і Київського навчальних округів, Пирогов намагається змінити систему шкільної освіти, що існувала там. Природно, його дії привели до конфлікту з владою, і вченому довелося залишити свою посаду. 

Ось тоді Пирогов разом із дружиною та синами Миколою й Володимиром вирушає з Києва під Вінницю, у заздалегідь придбану садибу Вишня, де організував безкоштовну лікарню. Він виїжджав звідти тільки за кордон, а також за запрошенням Петербурзького університету для читання лекцій. До цього часу Пирогов уже був членом декількох іноземних академій. 

Миколі Івановичу — 51 рік, він сповнений сил, і Вишня стає свідком найяскравіших сторінок життя вченого — тут він пише кілька надзвичайно важливих праць. Із Вишні вирушає за кордон — на театри воєнних дій зі спеціальним завданням Товариства Червоного Хреста. Зокрема 1862 року він їде в Італію до пораненого в ногу Джузеппе Гарібальді. Досвідчені італійські, французькі й англійські лікарі не могли визначити, чи залишилася в рані Гарібальді куля, і наполягали на ампутації ноги. Пирогов вилікував Гарібальді, навіть не вдаючись до операції. І невдовзі у Вишню надійшов лист: «Капрера, 6 серпня. Мій дорогий лікарю Пирогов! Моя рана майже загоїлася, я відчуваю потребу подякувати Вам за Вашу щиросерду турботу. Прийміть, дорогий лікарю, мої запевнення у відданості. Ваш Джузеппе Гарібальді».

Неподалік пироговської Вишні, у містечку Браїлові, жила знаменита Надія Філаретівна фон Мекк, якій Петро Чайковський присвятив багато своїх творів і в якої часто гостював. Навідувався він і до Пирогова у Вишню, довго вечорами музикував у колі його сім’ї.

Навесні 1881 року з Москви до Вишні приїжджає видатний хірург Микола Скліфосовський. Він розповідає Миколі Івановичу про те, як Москва урочисто готується відзначити п’ятдесятиліття наукової і лікарської діяльності Пирогова. 20 травня вченого проводжає громадськість Вінниці, від імені вісімнадцятитисячного населення міста підносячи йому ювілейний адрес, у якому підкреслюється винятково благотворний вплив діяльності Пирогова на весь Подільський край.

Ювілей Пирогова відзначала вся країна. Вісімдесят зарубіжних університетів та наукових товариств надіслали своїх представників на урочистості. Присутній на ювілеї Ілля Рєпін писав: «Це було незвичайне торжество. Та й як інакше, адже Пирогов — геній! Так, безперечний геній! Таким залишиться і для нас, і присних, і довіку!»

На жаль, урочистості були затьмарені хворобою Миколи Івановича — у нього на слизовій оболонці твердого піднебіння утворилася незагойна рана. Кілька вітчизняних і зарубіжних лікарів оглядали Пирогова, давали рекомендації, але здоров’я погіршувалося. За двадцять шість днів до своєї смерті Пирогов поставив собі діагноз: ні Скліфосовський, Валь і Грубе, ні Більрот не розпізнали в мене ракову виразку слизової оболонки рота.

Останнім часом він працював над книжкою «Записки старого врача». Коли біль ставав нестерпним, він із жахом вигукував: «Так, пожалуй, не успею и половину книги написать!» — і, зціпивши зуби, заповзято хапав чистий аркуш паперу...

Попросив винести себе на веранду, дивився на улюблену свою липову алею й чомусь уголос почав читати Пушкіна:

«Дар напрасный, дар случайный.

Жизнь, зачем ты мне дана?»

Він раптом збадьорився, вперто всміхнувся, а потім ясно і твердо вимовив:

«Нет! Жизнь, ты с целью мне дана!»

Це його останні слова. Була 20 година 25 хвилин 23 листопада 1881 року.

______________________________

Значення діяльності Пирогова полягає в тому, що своєю самовідданою і часто безкорисливою працею він перетворив хірургію в науку, озброївши лікарів науково обґрунтованою методикою оперативного втручання. 

Незадовго до смерті вчений зробив ще одне відкриття – запропонував зовсім новий спосіб бальзамування померлих. До наших днів у церкві села Вишні зберігається набальзамоване цим способом тіло самого Пирогова. 

Пам'ять про великого хірурга зберігається і зараз. Щорічно в день його народження присуджуються премія і медаль його імені за досягнення в області анатомії і хірургії. У будинку, де жив Пирогов, відкритий музей історії медицини, крім того, його ім'ям названі деякі медичні установи і міські вулиці. 


3. Відкриття та нововведення М.І. Пирогова


1. Пирогов перший у світі організував і застосував жіночий догляд за пораненими в районі бойових дій. Пирогову належить велика честь упровадження цього виду медичної допомоги в армії. Пирогов перший організував і заснував "Крестовоздвиженскую громаду сестер піклування про поранені і хворих". Особливо виділялися серед цих сестер Г. М. Бакуніна й А. М. Крупская. Простий росіянин-солдат, у бурю і непогоду, на бастіонах і в наметах, на операційному столі й у перев'язної, під дощем і в тяжкому шляху евакуації, з почуттям глибокої вдячності благословляв самовіддану "севастопольську сестричку", яка дні і ночі за ним доглядає. Слава про цих перших російських жінок, що служили віддано своєму народу, росла і ширилася, і сучасні героїчні радянські жінки, що здобували собі нев'янучу славу на фронтах Великої Вітчизняної війни, з почуттям найглибшої поваги згадують своїх севастопольських попередниць. 

2. Пирогов також перший у світі запропонував, організував і застосував своє знамените сортування поранених, з якого згодом виросло все лікувально-евакуаційне забезпечення поранених. "На війні головне – не медицина, а адміністрація", заявляє Пирогов і, виходячи з цього положення, починає діяти свою велику справу. Пирогов виробив прекрасну систему сортування поранених у тих випадках, коли останні надходили на перев'язний пункт у великій кількості – сотнями. До того на перев'язних пунктах панувало страшне безладдя і хаос. З яскравими картинами суєти, розгубленості й у значній мірі марної роботи лікаря в такій обстановці ми знайомимося в "Севастопольських листах", в автобіографічних записах і в інших творах Пирогова. Система Пирогова полягала в тому, що, насамперед, поранені розділялися на п'ять головних категорій: 
1. безнадійні і смертельно поранені; 
2. важко і небезпечно поранені, що потребують невідкладної допомоги; 
3. важко поранені, які потребують також невідкладної допомоги, але більш легкої; 
4. поранені, для яких невідкладна допомога необхідна тільки для того, щоб зробити можливим транспортування; 
5. легко поранені, чи такі, у яких перша допомога обмежується накладенням легкої перев'язки чи видаленням поверхнево розміщеної кулі. Завдяки введенню такого простого і розумного сортування робочі сили не розкидалися, і допомога надавалась швидко і якісно. З цього погляду нам стають зрозумілими наступні слова Пирогова: "Я переконаний з досвіду, що для досягнення хороших результатів у воєнно-польових госпіталях необхідні не стільки хірургія і лікарське мистецтво, скільки ділова і добре заснована адміністрація. 

3. Пирогов перший запропонував широко використовувати (при нестатку) госпітальні намети при розміщенні поранених після подачі їм першої допомоги, вказуючи в той же час, що і тут три чверті з загального числа ліжок "повинні залишатися порожніми на випадок нестатку". "Госпітальні намети, – пише Пирогов у листі до свого учня і друга К.К. Зейдліца із Севастополя, – числом біля чотирьохсот, із двадцятьма ліжками кожен, теж не повинні б дати притулок більш двох тисяч хворих, а інші повинні залишатися порожніми на випадок нестатку. Як тільки число хворих перевищить двох тисяч, надлишок негайно повинен бути вилучений постійним транспортуванням". Свій досвід і знання у військово-медичній справі Пирогов виклала в двадцятьох пунктах, об'єднаних за назвою "Основні начала моєї польової хірургії" - у другій частині книги "Військово-лікарська справа", 1879 р. У першому пункті цих "Основних начал" Пирогов писав: "Війна – це травматична епідемія. Як при великих епідеміях завжди недостатньо лікарів, так і під час великих воєн завжди їх бракує". Воєнно-польовій хірургії Пирогов присвячує чотири великих праці: 
1) "Медичний звіт про подорож по Кавказу" (изд. 1849 р.); 
2) "Начала загальної воєнно-польової хірургії, узяті зі спостережень військово-госпітальної практики і спогадів про Кримську війну і Кавказьку експедицію" (изд. 1865-1866 р.); 
3) "Звіт про відвідування військово-санітарних установі в Німеччині, Лотарингії й Ельзасі 1870 р." (изд. 1871 р.) 
4) "Військово-лікарська справа і перша допомога в театрі війни в Болгарії й у тилу діючої армії 1877-1878 р." (изд. 1879 р.). 
І в наш час в основі систем лікарської допомоги на полі бою лежать у загальному ті начала, що вироблені ще М.І. Пироговом. Це визнавали і хірурги минулого: Е. Бергман, Н. А. Вельямінов, В. И. Розумовський, В. А. Оппель і ін. Це визнають і сучасні хірурги-клініцисти і воєнно-польові хірурги – Ахутін, Н. Н. Бурденко, В. С. Левіт, И. М. Руфанов і ряд інших. "Зараз, коли наша медична громадськість, виконуючи свій обов`язок перед Батьківщиною, перейнялася необхідністю підвищувати обороноздатність країни, ці роботи Пирогова здобувають особливе значення",- писав академік Бурденко в 1941 р. Досвід Кримської кампанії не пройшов для Пирогова безслідно. Він ліг в основу його багатьох класичних і найцінніших праць. 

4. Пирогов дав класичне визначення шоку, що дотепер цитується у всіх посібниках і майже в кожній статті, присвяченій навчанню про шок. Він дав опис, неперевершений ще і зараз, клінічної картини травматичного чи больового шоку, як Пирогов називав: "Загальне задубіння тіла – травматичний торпор чи ступор" 

5. Пирогов опублікував свою знамениту, воістину геніальну, кістково-пластичну операцію стопи, чи, як вона називалася, "кістково-пластичне подовження кісток гомілки при переломі стопи". Операція незабаром одержала загальне визнання завдяки своєму основному принципу - створення міцного "природного" протеза, зберігши при цьому довжину кінцівки. Пирогов створив свою техніку операції, переконавши у величезних недоліках і негативних рисах операції Сайма. Велика ідея цієї операції Пирогова дала поштовх подальшому розвитку остеопластики як на стопі, так і на інших місцях. У 1857 р., тобто рівно через три роки після опублікування Пироговом своєї «остеопластичної операції», за принципом її з'являється операція Міланського хірурга Рокко-Грітті з надколінником, удосконалена російським професором Гельсингфорського університету Ю. К. Шимановським (1859 р.) і пізніше – російським ортопедом Альбрехтом (1927р.). Далі виникають остеопластичні операції: Владимирова, Левшина і Спасокукоцкого (на стопі), Сабанєєва, Деліцина, Абражанова (на колінному суглобі), Зененко, Боброва (на хребті) і т.д. – це один з багатьох напрямків з хірургії, розроблений переважно росіянами хірургами, як данина поваги пам'яті "батьку російської хірургії". 

6. На Кавказі, під час війни Пирогов також вперше застосував крохмальну пов'язку Сетена для фіксації переломів кінцівок при транспортуванні поранених. Однак, переконавшись на практиці в її недосконалості, він в 1852 р. замінив останню своєю наліпною алебастровою, тобто гіпсової, пов'язкою. 
Хоча в закордонній літературі ідея гіпсової пов'язки пов'язується з ім'ям бельгійського лікаря Матисена, однак, це невірно, – документально і твердо встановлено, що вперше її запропонував і застосував Н. И. Пирогов. 

7. У боротьбі з госпітальними хворобами Пирогов висував на перший план гігієнічних заходів чисте повітря. Гігієні Пирогов надавав величезного значення; він сказав знамениті слова: „майбутнє належить медицині запобіжній (профілактичній)". Цим поглядам відповідали заходи: глибокі розрізи, суха перев'язка матеріалами, що «повинні мати капілярність». Використовував протигнилісні розчини, такі як ромашковий чай, камфорний спирт, хлориста вода, порошок окису ртуті, йод, срібло і т.д., Пирогов у лікуванні ран і запальних процесів уже наближається до антисептики, будучи, таким чином, попередником Лістера. Пирогов широко застосовував антисептичний розчин хлорного вапна не тільки при перев'язках «нечистих ран», але також і для лікування «гнильного поносу». 
Ще в 1841 р., тобто з початку своєї петербурзької діяльності і задовго до відкриття Пастера і пропозиції Лістера, Пирогов висловлював думку, що зараза передається від одного хворого до іншого. 
Таким чином, Пирогов не тільки допускав можливість передачі хвороботворного начала шляхом безпосереднього контакту, і з цією метою широко застосовував у практиці знезаражуючі розчини, про що було сказано вище, але і „наполегливо стукав" у двері хірургічної антисептики, яку значно пізніше широко розвинув Лістер. 


4. Як стати безсмертним

Ще за місяць до смерті Миколи Івановича його дружина Олександра Антонівна, швидше за все на його прохання, написала листа до відомого вченого Д.Виводцева: «Милостивый государь Давид Ильич, извините, если я Вас обеспокою моим печальным письмом. Николай Иванович лежит на смертной постели. Вы прислали ему ко дню юбилея Вашу книгу о бальзамировании. Могу ли я надеяться, что Вы предпримете труд бальзамирования его тела, которое я бы желала сохранить в нетленном виде. Если Вы согласны, то уведомьте меня...»

Річ у тому, що влітку Виводцев надіслав Миколі Івановичу свою книжку «Бальзамирование и способы сохранения анатомических препаратов и трупов животных», видану в Санкт-Петербурзі. У супровідному листі Виводцев писав, що провів цікавий дослід збереження людського тіла, а саме — забальзамував тіло мертвого китайського посла, яке спочатку довго перебувало в російській столиці, а потім транспортувалося в Китай і там до поховання виставлялося для прощання з родичами впродовж півроку.

Виводцев, отримавши листа з Вишні, відразу відписав позитивну відповідь, але звернув увагу Олександри Антонівни на те, що для тривалого зберігання тіла потрібний дозвіл начальства. Тоді через місцевого священика пишеться прохання «Його преосвященству єпископу Подільському і Браїлівському...» Той, своєю чергою, звертається по найвищий дозвіл до Святійшого Синоду в Петербурзі. Випадок в історії християнства унікальний — церква, врахувавши заслуги М.Пирогова як зразкового християнина й усесвітньо відомого вченого, дозволила не віддавати тіло землі, а залишити його нетлінним, «дабы ученики и продолжатели благородных и богоугодных дел раба Божьего Н.И.Пирогова могли лицезреть его светлый облик».

За кілька днів до смерті чоловіка Олександра Антонівна шле Виводцеву телеграму з проханням приїхати. Він виїхав, але серед живих Миколу Івановича вже не застав і розпочав бальзамування, яке тривало чотири години. У своїй монографії Виводцев відзначав, що «консервант нужно вводить в сонные и бедренные артерии», а «раствор тимола в разведенном водой и спиртом глицерине составляет вообще лучшую жидкость».

При бальзамуванні були присутні священик, два лікарі та два фельдшери. Очевидно, важливо, що розтин тіла не здійснювали, консервант уводили шприцом. Єдине, що зробили, — дослідили тканину порожнини рота, яка підтвердила діагноз, поставлений собі Пироговим.

Спочатку бальзамоване тіло Миколи Івановича перенесли до дерев’яної церкви села Шереметки — за кілометр від садиби. А офіційний похорон затримувався, бо склеп не був готовий.

Нарешті 24 січня 1882 року саркофаг із тілом Миколи Пирогова було покладено у склеп, а через три роки над ним спорудили церкву Миколи Чудотворця.

За цей час траплялося різне. І відверте неприйняття владою існування в СРСР «ще одного мавзолею». І осквернення 1930 року, коли розбили саркофаг і викрали дорогу шпагу — подарунок імператора Франца-Йосифа. І війна, коли тіло залишилося «під німцями»... А потім, після Перемоги, настали нові часи — медики країни, добре, певне, усвідомивши на фронтах Великої Вітчизняної неоціненність наукових і практичних розробок Пирогова з військово-польової хірургії, зробили все можливе для увічнення пам’яті великого вченого. Було розпочато роботу з відновлення садиби та створення музею — хто тільки не «квартирував» у садибі Вишня до 45-го року! Відтоді регулярно здійснюється за тією самою методикою Виводцева додаткове бальзамування, що дозволяє надовго зберегти вигляд Пирогова. Унікальний медико-біологічний експеримент, який не має аналогів у світовій науці!

А виконують ребальзамування фахівці з Москви, з науково-дослідного Центру біологічних структур (так тепер називається НДІ мавзолею Леніна). Центр давно вже не підпорядковується Міністерству охорони здоров’я, а належить Міністерству сільського господарства і зайнятий вирощуванням лікарських трав. Проблеми бальзамування вирішує лише одна з лабораторій центру, очолювана член-кореспондентом Академії наук, професором Юрієм Денисовим-Нікольським — учнем Воробйова і Збарського. Група вчених-морфологів під його керівництвом регулярно приїжджає з Москви до Вінниці і протягом двох-трьох тижнів «працює з тілом». У розмові зі мною Юрій Іванович сказав, що, швидше за все, саме склад бальзамуючого розчину, запропонований Виводцевим, дозволив так добре зберегти тіло Пирогова, і тому ребальзамування проводять не частіше, ніж через 7 років. За масштабами, новизною й досягнутими результатами робота Виводцева з бальзамування — унікальна.

У церкві Миколи Чудотворця 1997 року (Музей М.Пирогова святкував тоді своє 50-ліття) завершено реставраційні роботи. Її освятили знову й, за задумом дружини Пирогова, вона стала ритуальною пироговською церквою. А це означає, що в день народження Пирогова, у день його пам’яті, а також у дні круглих дат, пов’язаних із життям та працею видатного хірурга і вченого, тут проводяться богослужіння. Веде їх отець Володимир (у миру — Володимир Миколайович Яковина).

Усі, хто приїжджає в Національний музей-садибу М.Пирогова (це понад 170 тисяч чоловік на рік), обов’язково відвідують усипальницю. У спеціальному помешканні на срібних «лапах» почиває труна зі скляною кришкою. Пирогов одягнений у чорний мундир із гаптуванням на комірі. Перше, що впадає в очі, — світла пляма рук: гарні, сухі, вони вирізняються незвичайно довгими й тонкими пальцями. Друга світла пляма — голова. Обличчя Пирогова виглядає спокійним і моложавим.

У музеї працюють дивовижні люди. Це Галина Собчук, яка керує колективом уже впродовж 35 років. Це й завідуюча науково-екскурсійним відділом Клавдія Антощук, і головна хранителька Зінаїда Мартинова, й інші такі самі подвижники та ентузіасти. Головне для них — якнайкраще та якнайповніше розповісти про Миколу Івановича Пирогова. Вченого і Людину.

Музей меморіальний, у ньому безліч речей, книжок, медичного інструментарію, якими користувався Пирогов. У фондах понад 16 тисяч експонатів, а для огляду виставлено майже 1700. У бібліотеці зібрано кілька тисяч книжок та журналів, чимало — з позначками вченого.Усе життя Пирогова було спрямоване на науковий пошук, і до кожного етапу цього пошуку можна вжити слово «вперше».Це стало сенсацією — двадцятишестирічний Микола Пирогов, професор кафедри хірургії Дерптського університету (нині — Тартуський університет в Естонії), вразив не лише колег-професорів, а й свого вчителя, видатного хірурга того часу І.Мойєра, видаливши камінь із сечового міхура за півтори хвилини!Потім було багато сенсацій. І щоразу Пирогов блискуче показував, як за лічені хвилини й секунди можна видалити молочну залозу, камінь із нирки, пухлину підщелепної залози, величезний поліп, що затуляв порожнину носа й зіва, зробити трепанацію черепа..._______________________Він нікому не відмовляв у допомозі. Одного разу його попросили проконсультувати молодого вчителя Сімферопольської гімназії. Учителеві йшов 22-й рік, але був він дуже блідий, худий, уже давно нездужав. Лікарі ставили йому діагноз: туберкульоз легенів. Для того часу — вирок, і розраховувати можна було максимум на кілька місяців життя. Оглянувши уважно хворого, Микола Іванович поставив зовсім інший діагноз — серцева недостатність — і призначив курс лікування. Через місяць-другий учитель був здоровий. Потім він став ученим-хіміком і через чотирнадцять років після консультації в Пирогова подарував людству періодичну систему хімічних елементів. Так, це був Дмитро Іванович Менделєєв.Пирогов завжди повністю присвячував усього себе, усі свої потреби й помисли виключно служінню людям. Так тривало все життя. До останнього подиху.Закінчу словами самого Миколи Івановича, які сьогодні звучать особливо: «Время обсудит и оценит лучше нашего — и наши убеждения, и наши действия, и если мы верно служили идее, которая вела нас к истине, то будем надеяться, что и поток времени не унесет ее вместе с нами».

MyProtec.Ru - все для легальной защиты вашего компьютера! TopNovosti.info - интересные новости и факты VipLab.org - медицинские нормы GidBaby.Ru - беременность, роды, развитие ребенка Xiryrg.com - блог хирургов



Понравилась новость!!!

Нажмите на кнопку расположенную ниже,
и пройдите по одной из предложенных ссылок, чтобы отблагодарить сайт:





Важно!!!
Мы настоятельно рекомендуем проверять все скачанное антивирусами перед тем, как запускать у себя на компьютере (у соседей можете запускать без проверки :)

Онлайн сервисы для проверки на вирусы:

Касперский www.kaspersky.ru/scanforvirus
DrWeb www.drweb.ru/scan
ESET Online Scanner www.eset.com/onlinescan/
VirusTotal (комплексная проверка) www.virustotal.com
VirSCAN.org (комплексная проверка) virscan.org

Anubis (онлайновый поведенческий анализатор) anubis.iseclab.org
Если Вы нашли вирус - не надо писать в коментах "Атас, вирус" и т.п.   Если Вы обнаружили, что в архиве, опубликованном в новости находится вирус или троян - обязательно пишите в комментарии к новости: каким антивирусом обнаружили и что за троян. Без этого Ваши сообщения будут рассматриваться как флуд.





КАК СКАЧАТЬбесплатно файлы c:

Категория: Медицинские статьи,рефераты,журналыПросмотров: 3841 | Добавил(а): Admin | Рейтинг: 5.0/2 | Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Наши группы
Присоединяйтесь к нам в группах:
Язык сайта
Категории новостей
Интернет [91]
Медицинские статьи,рефераты,журналы [25]
Медицинские статьи, рефераты, журналы
Мини-профиль
    Гость

    Мы рады Вас видеть. Пожалуйста зарегистрируйтесь или авторизуйтесь!

    Просто кликни на слово - регистрация
Поиск
Это интересно !!!
Друзья сайта
Статистика
Rambler's Top100
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Владельцы и создатели данного сайта не несут ответственность за использование и содержание ссылок и информации, представленных на этом сайте, а также за возможное игнорирование пользователями коммерческого статуса программного обеспечения,
к которому ведут ссылки, представленные на данном сайте.
Сайт оптимизирован для просмотра с разрешением 1024x768, 1280x800, 1280x1024 и 1600x1200 браузером FireFox или Opera

Часовой пояс GMT +2, время: 04:38
Карта сайта: Карта №1 | Карта №2
Для правообладателей
Все права защищены.


Нажми на UP , чтобы перейти вверх

Design powered by SURGEON © 2017Используются технологии uCoz
>